Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Новий старий рік, Василі – 14 січня. За євангельським вченням, у цей день Христові зробили “обрізання”, а тому намагалися нічого не різати. На Новий рік припадає свято Василя, який вважався покровителем землеробства. Ось чому вдосвіта годилося засіяти збіжжям оселі. Здебільшого це робили підлітки.

У тих селах, де була церква, засівали після ранкової відправи, а де не було – вдосвіта. Батьки будили своїх синів (традиційно засівали тільки хлопчики, а дівчатка лише щедрували). Зодягшись, дітлахи брали спеціально виплетену рукавицю, наповнювали її житнім чи пшеничним зерном і, ставши перед образами, засівали власну хату:

  • На щастя, на здоров’я! Роди, Боже,жито, пшеницю, і всяку пашницю. Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Батьки ощедровували хлопців грішми, і тоді вони починаючи з крайньої хати, оббігали сусідські оселі. Кожен намагався щонайпершим засіяти і отримати найкращий подарунок. Тим, хто спізнювався, давали лише млинці та пироги. Відтак за дітьми бігали тічки псів, яких підгодовували юні посівальники. Найбільш похідною була така засіваночка:

Ходе Ілля, на Василя,

Несе пугу метяную.

Туди махне і сюди махне;

У полі ядро, а вдома добро.

Зроди, Боже,жито, пшеницю,

Усяку пашницю!

Перших посівальників господиня садовила на порозі і роззувала, щоб “вдома краще кури неслись”, а господар тим часом йшов з коцюбою до сідала і зганяв курей, аби “починали скорше нестись”.

Крім індивідуальних, були й гуртові посівальники, так звані товариства. Вони вибирали з-поміж себе старшого. На Чернігівщині головного посівальника садовили на лаву, приказуючи:

  • Сядь же у нас та посидь, щоб усе добре садилось: кури, гуси, качки, рої, та старости!

Тому нерідко юні посівальники водили з собою ще й перевдягнутого в козу парубка з великими вухами, зробленими з колосків.

На Новий рік у Подністров’ї хлопці ходили біля річки з туром приспівуючи: “Ой туре, туре, небоже,  ой обернися та поклонися!”, сповіщаючи цим самим про зимове сонцестояння. Адже астрономічно це пора, коли сонце вже повертало на літо.

У цей день вважалося за честь гутати всіх Василів.  (від редгутати – гойдати, підносячи під стелю на руках або на стільці,  бажаючи при цьому всіляких благ). Деінде на новолітування виносили на подвір’я дідуха і спалювали його, що символізувало початок Нового року.

Василів вечір додає дня на курячу ніжку.

На Василя вечір відьми крадуть місяць.

На Новий рік погода – буде в полі урода.

Старий рік у ноги – Новий у пороги.

За матеріалами книги “Місяцелік”.

Поділитись у соц мережі


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *