Третій президент України Віктор Ющенко оприлюднив текст вірша Павла Тичини “Я утверждаюсь”, який свого часу було переписано під радянську цензуру, – повідомляє NEWS Хмільника.
Павло Тичина написав свій вірш 16 вересня 1943 року, в кремлівській лікарні. Раніше про те, що той варіант вірша, який оприлюднили, був несправжнім, здогадувались. Так, існувала думка, що вірш був адаптований під радянську цензуру друзями Павла Тичини перед візитом НКВС, що цілком можливо.
І ось 17 серпня Віктор Ющенко оприлюднив оригінал, написавши так: “Це оригінал, який “совєцька” цензура переписала на свій лад. Наприклад, замість “незламних українців” були “червоні українці”. Замість “Московіє” – “Тевтоніє” і так далі… Вони хотіли вбити в нас нашу державу, наш дух і совість!! Але ми – незламні і ми переможемо цю потвору-московську!!!” Актуально… аж холоне кров…
Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з’їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила,
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду Вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі
я прошу, молю! — вбивайте ворогів,
злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця!
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Кремлівська гнидь, тремти!
Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Фото – зі сторінки Віктора Ющенка.
