Ніхто з батьків не вчить свою дитину бути агресивною або слабкою, на поведінку дітей прямим чином впливає атмосфера, в якій вони ростуть. Ми часто думаємо: «Ну чому син не може за себе постояти, чому його дражнять? Ми ж не так виховували! » На жаль, деякі батьківські фрази так врізаються в дитячу пам’ять, що в майбутньому формують нашу поведінку далеко не найкращим чином.
Як же виховувати малюка, щоб в майбутньому він не став жертвою цькування або тим, хто сам знущається зі слабких? Недостатньо говорити дитині, що це погано, важливо ще і не вживати слова-маркери, які запам’ятовуються дітьми та в майбутньому можуть впливати на їх толерантність до насильства. Нижче пропонуємо ознайомитися з помилковими батьківськими фразами, які можуть сформувати у дітей прийняття насильства на підсвідомому рівні.
Допит із звинуваченням
Дитину образили? Багато батьків тут же намагаються з’ясувати, що трапилося, влаштовуючи своєму чаду «розбір польотів». «А чому вихователь тобою незадоволена? Що ти зробив? »,« А не потрібно було лізти до цього хлопчика! »,« А навіщо ти взяв його іграшку? » – всі ці фрази показують дитині, що він винен навіть в тому випадку, якщо образили його.
Якщо продовжувати так далі, дитина звикне бачити причину негідної поведінки оточення в собі, і в майбутньому буде виправдовувати кривдників. Ви ж не хочете, щоб у дочки була низька самооцінка і вона виправдовувала чоловіка, який її принижує, або, не дай Боже, б’є? А щоб син міг думати, що якщо є причина, то жінку можна і вдарити? Впевнені, що ні.
“Він не хотів тебе образити!”
Ця фраза дуже неоднозначна, оскільки змушує дитину думати, що насильство можна виправдовувати. Так, він образив, але якщо не хотів цього робити, то можна все спустити негідникові з рук.
Якщо говорити це дівчинці дуже часто, вона може подумати, що в такій ситуації навіть непристойно ображатися, адже людина не спеціально так вчинила. Але саме так з’являються жінки, готові прощати своїх агресивних чоловіків після слізних вибачень з їхнього боку.
«Тобі здалося, не потрібно вигадувати”
Наприклад, дитина говорить, що ви сказали йому щось неприємне або якось образили, а ви відповідаєте, що не могли б цього зробити, адже любите його. Іноді це супроводжується фразами: «Тобі здалося!» або «Не вигадуй».
Так дитина звикне, що його почуття не беруть до уваги, головне те, що відчувають інші. Такі люди стають жертвами в 90%, їм брешуть, їх водять навколо пальця і не поважають, оскільки вони готові підлаштовуватися під інтереси інших, а не відстоювати свої.
“Концентруйся на позитивному!”
Здавалося б, добра порада, допоможе виховати оптиміста. Але не тут то було! Радячи дитині закривати очі на те, що йому не подобається, концентруючись на позитивних моментах, ви змушуєте його до того, що в майбутньому він буде терпіти негідне до себе ставлення і бачити позитив навіть там, де негативу в рази більше.
Наприклад, синові чи доньці може не подобається спортивна секція, а ви просите звернути увагу на приємних тренерів або доброзичливих дітей, які там займаються. Або хтось із родичів часто над дитиною жартує, а ви говорите: «Він тебе любить!». В майбутньому дитина теж буде виправдовувати людей, які байдуже до нього ставляться, знаходячи в їх поведінці сумнівні плюси і ними закривати дірки в стосунках.
“Я ж тебе люблю!”
Часто цю фразу батьки вимовляють, коли дитина чинить опір чогось неприємного для себе. Наприклад, хоче відмовитися від поцілунку мами або інших родичів. І добре ви, батьки, але коли це роблять інші родичі, цілком нормально, що малюк може просто не хотіти цього! Говорити дитині при цьому: «Ну поцілуй бабусю, вона ж тебе любить!» – не найкращий варіант, тому що ви змушуєте її робити те, що їй не до душі.
Ви ж не хочете, щоб ваша дочка в майбутньому не змогла сказати «ні» хлопцеві, який її цілує без її згоди або схвалення цих дій. Або щоб ваш син не реагував на відмови дівчат і думав, що це в порядку речей?
“Що це на тобі одягнено?”
Регулярно критикувати зовнішній вигляд дитини – це значить показати йому поганий приклад. Дитина буде знати, що обговорювати те, як виглядають інші люди – нормально і в цьому немає нічого незвичайного. Як результат – діти не будуть знати елементарних норм поведінки в суспільстві і не розуміти, чому від них відвертаються люди після чергових «компліментів». У гіршому випадку у вашої дочки можуть сформуватися комплекси, пов’язані із зовнішністю, і вона вважатиме нормальним постійні зауваження своєї другої половини.
“Ти просто йому подобаєшся!”
Коли ваша дочка питає у вас, чому однокласник постійно її задирає і ображає, ніколи не відповідайте їй, що вона просто йому симпатична і він хоче звернути на себе увагу. Хіба так проявляють симпатію? Ні, дитина пристає до вашої дочки тому, що не вміє в правильній формі висловлювати свої емоції, цього його не навчили батьки. Якщо дівчата будуть думати, що образи від хлопців – це ознаки симпатії, в майбутньому вони будуть миритися з негідною поведінкою протилежної статі, так його виправдовуючи. А хлопці будуть висловлювати свої почуття до дівчат не через турботу, ласку і повагу, а через приниження.
“А ти скажи йому …”
Коли ви постійно підказуєте дитині, що їй говорити іншим людям і коментуєте її спілкування, це може зіграти злий жарт. Адже малюк звикає до такого стану справ і не знатиме іншого. Потім, в майбутньому партнер вашого сина чи дочки буде диктувати йому, як спілкуватися з близькими, з ким дружити, а кого уникати, а з цього і починається диктатура в сім’ї.
«Ввічливість насамперед»
Учити дитину бути ввічливою, без сумніву, прекрасно, але в цьому питанні краще не перегинати палицю. Хтось нагрубив вам в громадському транспорті? Нахабно обрахували на ринку? Чужі люди дають вам поради по вихованню, а ви мовчки киваєте головою і не заперечуєте, щоб здаватися ввічливою людиною? Такою поведінкою ви показуєте дитині поганий приклад. Дитина звикне до того, що потрібно терпіти і підлаштовуватися під обставини, а не відстоювати свої права та особисту свободу вибору.