Сьогодні, 18 березня, 77 років тому з території Хмільника вигнали нацистських окупантів, а 19 березня їх вигнали із Хмільницького району, де покинули останні населені пункти – с. Гулі, с. Думенки, с. Іванівці (Янівці), с. Іванопіль (Янопіль), с. Кожухів, с. Лисогірка, с. Лука, с. Нова Гута, с. Осічок, с. Чудинівці. Це визначна подія для усіх хмільничан, адже після довготривалих днів та виснажливих років війни вони нарешті змогли полегшено зітхнути. Відносно полегшено, бо наслідки війни надовго закарбувалися в пам’яті хмільничан та жителів Вінниччини, душевним болем та смутком внаслідок втрати рідних, а попереду – ще багато років відновлення сил, попереду – нові випробування і роки відбудови.
На окупованих територіях, зокрема й на Поділлі, окупанти діяли надзвичайно цинічно та жорстоко. Впродовж окупації – до кінця березня 1944 року загинули близько 205 тисяч мирних жителів Вінниччини, було розстріляно 45 972 військовополонених. До 2 вересня 1945 року на фронтах Другої світової війни загинули 173 400 жителів Вінниччини.
У Німеччину для примусових робіт було вивезено 2,4 мільйона українців, з яких 78 650 осіб – з Вінницької області. На Вінниччині повністю було спалено 18 сіл, частково – 168. Переважна більшість підпалів сталася саме під час відступу нацистських військ: у січні-березні 1944 року. Це вони так карали населення за зв’язок з партизанами і виконували наказ керівництва ІІІ Рейху залишити після себе пустелю.
Директор Історичного музею міста Хмільника Наталія Пацанівська опублікувала в соцмережі у групі музею історичні факти про звільнення міста від нацистів, та розмістила унікальні старовинні фото.
- 18 березня – дата, що назавжди увійшла в історію Хмільника та району як День вигнання нацистських окупантів.
- Після звільнення Києва та Житомира радянське командування розробило план Проскурівсько – Чернівецької операції, яка розпочалася 4 березня 1944 року. Головний удар наносили війська 1-го Українського фронту, у складі якого знаходилась 18 армія. Військові підрозділи цієї армії і принесли радісну звістку про визволення Хмільницького краю.На світанку 10 березня частини 276-ї і 71-ї стрілецьких дивізій разом з 129-ю гвардійською дивізією штурмом оволоділи лівобережною частиною м. Хмільника і вийшли на берег р. Південний Буг по всій території Хмільницького району. На правому березі радянські війська зустріли наперед підготовлену оборону. Нацистське командування перетворило наше місто в великий опорний пункт. На околиці міста, прямо над самим Південним Бугом у палаці та вежі з багатьма бійницями, нацисти встановили вогневі кулеметні точки та розмістили снайперів. Готуючись до оборони міста, нацистське командування замінувало всі доступні місця, опоясало все узбережжя дротяним огородженням. Там, де був ліс та парк, нацисти вирізали його так, щоб не могли пройти танки. Бойові частини 18-ї армії зайняли оборону вздовж височин, де стояв цегельний завод і проходила вузькоколійка. Бої тривали з 11 по 18 березня. Щоб вибити нацистів з палацу, бійці роти лейтенанта М. Волобуєва вночі, по холодній воді, на плотах переправилися через річку з боку, куди вогонь ворожих кулеметів не проникав. З протилежного боку до палацу ввірвалися партизани. Було дуже багато вбитих та поранених. Після рукопашного бою 18 березня Хмільник був повністю визволений від нацистських загарбників.У боях за місто загинуло 156 воїнів 71-ї та 276 стрілецьких дивізій та багато неврахованих воїнів так званої «чорної піхоти». Офіційно вони не були призвані до лав Радянської армії, тому ніде не обліковувалися.
- Хмільничани завжди пам’ятатимуть про тяжкі роки війни, героїзм та стійкість наших захисників.Їм – наша вдячність!Їм – наша пам’ять!За тими, які не повернулись,- скорбота!Низький уклін Вам, мужні і нескорені переможці.
За період з 1941 до 1944 років у селі Березна Хмільницького району було спалено 30 дворів, розстріляли двох осіб,в Білому Рукаві – 13 дворів, скільки було розстріляно – не встановлено; в селі Вугринівка, яке увійшло до Хмільника спалено 57 дворів і 14 осіб – розстріляли; село Вишеньку спалили частково і розстріляли 15 осіб; в Держанівці спалили 5 дворів і двох розстріляли; в Жданівці спалили 14 дворів і 35 осіб розстріляли; в Качанівці спалили 7 дворів та розстріляно 16 осіб; в селі Кривошиї спалено 7 дворів і стільки ж осіб – розстріляно; в селі Крупин спалено 2 двори і 1 особу розстріляли; в селі Кустівці спалено 64 двори і 10 осіб розстріляли; в селі Мазурівка (увійшло до Хмільника) спалено 52 двори та 4 особи розстріляли; в селі Подорожня спалено 74 двори і 11 осіб розстріляно; в селі Порубинці (увійшло до Хмільника) спалено 9 дворів і скільки розстріляно – не встановлено; село Сандраки (ввійшло до с.Широка Гребля) було спалено 14 дворів та розстріляно – 16 осіб; в селі Слобода (ввійшло до міста Хмільника) спалено 17 дворів, кількість розстріляних не встановлено; в селі Ступник було спалено 239 дворів, 65 осіб розстріляли; в селі Терешпіль було повністю спалено всю вулицю і розстріляно 84 особи; в селі Чеснівка спалено 28 дворів і 49 осіб – розстріляно; в селі Широка Гребля – 52 двори спалено, а кількість розстріляних громадян не встановлено.
За інформацією директора Хмільницького музею Наталії Пацанівської та істориків краю.